Штифт

Штифт – спеціальна конструкція у вигляді стрижня, виготовлена ​​з металу або скловолокна, яка фіксується в кореневих каналах з метою зміцнення сильно зруйнованого зуба. Штифт є опорою, на яку згодом нарощується пломба або встановлюється штучна коронка. Існує кілька його різновидів: армувальний, внутрішньоканальний, внутрішньокореневий.

Штифт – це вимушений захід відновлення зубів з зруйнованою коронковою частиною більш ніж наполовину, також показаннями для установки штифтів служать деякі пошкодження, що вимагають відтворення видимої частини зуба. Може знадобитися закріплення штифтів, якщо зуб необхідний в якості опори для подальшої установки знімного або незнімного протеза.

Установка штифта проходить поетапно.
Спочатку обробляються залишені частини зруйнованого зуба, після чого за допомогою спеціальних насадок бормашини готують отвори під штифт. Потім необхідно забезпечити стійкість усієї майбутньої конструкції. Для цього в канал зуба встановлюють сам штифт, внутрішня частина якого фіксується в кістковій тканині, а зовнішня сторона використовується для подальшої реставрації видимої частини зубної коронки.

Сучасна стоматологія пропонує стандартні штифти конічної або циліндричної форми, з внутрішнім різьбленням або без. Залежно від ступеня зруйнованості зуба, побажань і фінансових можливостей пацієнта, застосовують штифтові конструкції, зроблені з різних матеріалів. Зубні штифти можуть бути виготовлені як з металу, так і з неметалічних матеріалів. Для металевих штифтів використовують титан, нержавіючу сталь, латунь або золотий сплав з домішками; для неметалічних штифтів – скловолокно або вуглепластик.

Зуби, які відновлюються за допомогою штифтів, звуться штифтові. Застосування штифтів дозволяє в багатьох випадках уникнути крайнього заходу – видалення зуба, відновити його функціональні можливості.
Але штифт має серйозні недоліки. Його вплив на стінки зуба дуже великий, тому висока ймовірність їх руйнування, а при неякісно виконаній роботі стоматолога – ще й можливість розвитку рецидивуючого або вторинного карієсу. Тому перевага установці штифта віддається тільки в крайньому випадку.